СЕЛИЩНИЙ ГОЛОВА
ПАВЛІЧЕНКО СЕРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ
Ім’я селищного голови відоме старому й малому не лише у райцентрі, а й в селах Бондареве, Вовчанське, Зоря, Красне, Манвелівка, Іванівка, Петриківка, Правда , які входять до складу Васильківської селищної ради. Знають його і в обличчя, бо часто виїздить на місця, зустрічається з людьми, вирішує наболілі питання щодо благоустрою сіл, водопостачання, проводить з депутатами, санітарною службою району боротьбу з тими громадянами, котрі утворюють стихійні звалища. Його можна побачити на всенародних святах, на спортивних заходах, бо й сам все життя дружить із спортом, у школі на лінійці останнього дзвоника чи на випускному вечорі, у дитбудинку, в дитячому садку. Він залюбки може разом з юними танцюристами хореографічного колективу районного будинку культури вдарити гопака, а на сесії селищної ради не забути тепло привітати депутатів-іменинників. Народився Сергій Володимирович Павліченко 5 березня 1962 року у м. Інгулець Криворізького району Дніпропетровської області. Після середньої школи закінчив Криворізький технікум гірничого транспорту з відзнакою, відслужив службу у прикордонних військах. Після армії здобував вищу освіту у Криворізькому педагогічному університеті. У 1989 році з дипломом приїхав за направленням у Васильківку і почав викладати хімію у Васильківській СШ №1. З 1995 по 1997 рр. працював інспектором по кадрах райвідділу освіти. Потім знову викладав хімію, фізичне виховання та допризовну підготовку в тій же школі. У 2002 році Васильківці та жителі навколишніх сіл обрали Сергія Володимировича головою селищної ради, яким він є і сьогодні. Зрозуміло, що робота ця клопітна, вимагає енергії, оптимізму, вміння працювати з людьми і спілкуватися з керівництвом району, адже кожен новий день вимагає вирішення проблем, запланованих і непередбачених.
Селищний голова не стоїть осторонь духовно-культурного розвитку райцентру та сіл. У Васильківці будується величний красивий Свято-Вознесенський храм, а кілька років тому у південній його частині зведено дерев’яну Свято-Миколаївську церкву. Звичайно, проблем залишається чимало: старіють села, виїздить молодь, втікаючи від безробіття. Вирішити їх не просто - потрібно кошти, щоб зберегти надбання, традиції, примножувати те, що є і будувати нове життя.